Кволим розтином дряпає ніж
Папірчину написаних стансів...
Припис долі тобі, та й мені ж
З тої днини нагально розстатись.
Біль у серці довчасно затих,
Ми його, ніби небо, розділимо.
У польоті два птаха сумних
Ріжуть морок вогненними крилами,
Визиваючи заздрощі тих,
Хто кохання не відав. Відчула, чий
Проникав у пізнання світи
Твердо-"Єр" із кирилиці?.. Чуючи
Сум останніх розлуковіршів,
Що спливає додолу самотньо,
Доторкнися моєї душі.
Одинокість- локація модна.
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119052900685
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2019
автор: Серго Сокольник