Ти знаєш, де гніздиться вітер?
Ти знаєш, де ночує ніч?
Які сніги в пожежах літер?
Який магніт у протиріч?
Ти знаєш, як говорить тиша?
Ти знаєш, як гроза мовчить?
Який літопис часу пише,
У вічність угорнувшись, мить?
Ти знаєш, де найвищі ноти,
У найскромніших солов`їв?
Де найсвітліші в світі гроти?
Де Зірка Вічних Матерів?
Де те сузір’я Подорожніх,
Що стало стежкою рости?
Де той цілющий подорожник?
Де з серця до сердець мости?
Де край тих росяних світанків,
Де тих джерел магічна суть,
З яких в туманах літніх ранків,
Крилаті коні воду п`ють ?
Це там, де зерна підсвідомі,
засипав кожному із нас,
отой Великий Невідомий,
який колись придумав час...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837329
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2019
автор: Стяг