Я БАЧУ ЛІС…

Я  бачу  ліс,що  неба  невидати,
а  від  краси  у  лісі-в  душі  панує  благодать.
Протоптана  доріжка  під  ногами,
веде  мене,до  джерела-води  попить.

з  під  каменя  чиста  водичка  вітікає,
могучий  бук  у  джерельця  росте.
Він  як  вояк  водицю,цю  охороняє-
тут  служить  лісу,службу  він  несе.

Попивши  холодної  і  чистої  води,
доріжкою  попрямовав  я  далі.
У  подиві  від  цієї  красоти-
від  цих  витівок  природи.

Граб,бук,ялина  і  могучий  дуб-
високо  піднялись  у  верх  до  неба.
Десь  чую  у  далені  я  дятла  стук,
і  скупий  промінь  пробивається  на  землю  з  неба.

У  великих  чи  малих  лісах  блукав,
але  на  них  дивлюсь  і  точно  щось  чекаю.
Хтось  до  Закарпаття  мене  причарував,
хтось  з  верху  і  воно  на  все  життя-я  точно  знаю.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837174
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2019
автор: Бабич