(авторський переклад)
Денне погасло світло;
На море синє вечірній пав туман.
Шуми, шуми слухняний вітре,
Хвилюйся піді мною, хмурий океан.
Я споглядаю берег дальній
Землі південної божественна межа;
Із трепетом і тугою туди тягнуся я,
Спогадуванням повний…
І відчуваю: в очах зродились сльози знов;
Душа бурлить і завмирає;
Знайома мрія округ мене сяє;
І я згадав минулих літ палку любов,
І все, чим я страждав, і все, що серцю рідне,
Бажань й надій сподіваний обман...
Шуми, шуми слухняний вітре,
Хвилюйся піді мною, хмурий океан.
Лети, корабле, і неси мене за обшир дальній
За побажанням гнівним моря обертини,
Та тільки не у край печальний
Туманної моєї батьківщини,
Де полум’ям жадань країни
Уперше возгорали почуття,
Де ніжні музи до мене в тайні посміхалися,
Де в бурях рано відцвіло
Моє утрачене юнацтво,
Де легкокриле моє відступило щастя
Й схололе серце мукам віддало.
За вами мчав я, краю батьківщини;
За вами мчав я, юності пригод,
Шукач я нового щоднини,
Миттєві друзі миттєвих насолод;
І ви, блудниці розпуття притичини,
Яким роздарував себе я без любові,
Свободою, душею, славою й спокоєм,
І ви забуті мною, зрадниці младі,
Таємні подруги, мов весни золоті,
І ви забуті мною… Але минулих серця ран,
Глибоких ран любові, ніщо уже не зітре…
Шуми, шуми, слухняний вітре,
Хвилюйся піді мною, хмурий океан…
1820
Авторська група: Сергій Шинкарчук. Літературна платформа.:
https://www.facebook.com/groups/351724266082126/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2019
автор: