[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Білий голуб примостився край її вікна..
Все уважно придивлявся, припадав до скла.
Озиралися прохожі, що за дивина?
Що чекає? Кого кличе? Чує чи вона?
Припадає до віконця крильми, щось воркоче.
Зупинялися, всміхались...інтерес лоскоче.
Захиталися гардини, парусом знялися.
Всі дивилися й гадали: чи не з курсу збився?
Чи не в те вікно постукав? Може, не чекали?
Кожен сам своє все думав, та вони не знали,
Що давно вона чекала, сипала зерно.
Тут розрізав тишу шелест, погляд - на вікно.
На руці сидить вже голуб, не клює зерно...
Це згадала ненароком, що було давно....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2019
автор: Н-А-Д-І-Я