Загус туман у біле полотно,
Уява лиш по ньому щось малює,
Неначе туш мокнув у молоко,
На мить душа відбиток закарбує.
Я знов дивлюсь театр із тіней,
А час завис, неначе у антракті,
У сиві дні змінилась суть речей,
Я цей сюжет залишу на закладці.
Лунає дзвін крізь сизу пелену,
Веде мене від гущі аж до раю,
Немов сліпа долаю цю імлу,
Та знаю він замовкне біля краю.
Сидять гріхи немов під трафарет,
Я їх з добром за руку оминаю,
Іду вперед, де твій є силует,
Для мене ти тепло оберігаєш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837085
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2019
автор: Galkka2