Я — душа

Та  оселя  вже  не  є  мені  рідна
У  темряві,  навпомацки,  вже  там  би  заблукав...
І  чергові  до  уваги  не  гідні,
Лиш  тіло,  світ  цей  та  життя  я  для  притулку  мав.

Крапля  мудрості  —  все,  чим  дорожити,
Знайти,  куди  податися  розгубленій  душі,
Де  без  неї  неможливо  прожити,
Любити,  жертувати  і  видихувать  вірші.

Шкір  чужих  вже  переміряно  вдосталь,
Де  муляли  овечі  —  вовчі  були  нарозхват...
Помилкові:  ролі,  війни  та  постіль,
Ненароджене  і  знищене  й  хороший  адвокат...

Я  —  вода,  я  випаровуюсь  в  небо,
Все,  що́  не  збігло  в  землю  —  залиши́лось  йому,
Що  й  насправді,  тут  було  мені  треба!
Я  —  душа,  мені  властиво  відчувати  —  чому...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837070
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2019
автор: Ніколя Петрович