Відрегульовані потребують новітніх релігій. Попів у синіх галіфе. Проповідників з маракасами. Жаб'ячих медитацій. Наркотичних телевізій. Духовного багатства прямої кишки.
Що страшніше? Вовча лють? Ненависть ходячого мерця на пенсії? Цвикання сентиментального циніка? Потерпай. Це єдиний спосіб не втратити за ногами ще й голову.
Світ став жінкою. Ді Вельт? Німці щось передчули? Ніцше щось передчув. Здичавіла емансипантка вилизує латуневу тацю реальності, намагаючись там побачити своє відображення.
Старанно розплющивши очі, вона штовхає колінами повітря, обіймає за плечі розгублено вишкіреного молодика. Яка вдала подорож! Пощастило побачити пожежу Нотр-Дам у Парижі!
Вкуси його за вухо. Йому це подобається. Зараз не хочу. Хай так – потерпить. Щоб серце не боліло.
А попереду ще Рим та Каїр. Флоренція вже якось іншим разом. А правда, що сфінкс більший за автобус? Сфінкс – це вона. Правда?! Як дивно! Ха-ха. А правда, що сфінкс більша за автобус?
Їли яблука, сливи, жерделі. З-під дерева виповзла чорна змія.
Тепла посмішка небіжчиці мерехтить, оповідаючи враження щойно відвіданих доріг. Ще завтра... а потім – тихий плин у зоряному човні. Ріка розтечеться, мов гирло Амазонки, й далі – захват в океані невимовності. Серце не витримає і вибухне в друзки.
Коли двоє стають одним – вже нічого не страшно. Але так не буває.
Зате рудименти статевих органів, взаємодіючи з атавізмами піонерських галстуків, створюють передумови колективного шлюбу. Це як екстаз тисячі нічних мотоциклістів.
Дівчата, ви должні хлопців слухатися. І дньом і ноччу.
Чорна гадюка загадала мені загадку про древлян. Ще трішки – і розгадаю.
Слухняний дядько слухає лакрімозу, бо в газеті писали, що Моцарт запобігає цирозові печінки, а ще – казала жінка – можливо, й імпотенції.
Маленький чоловічок у скляній бульбашці. Всі показують пальцем – як він туди втрапив? А хіба я знаю? Хтось наврочив. Хто тебе наврочив, дурню?! Ти сам себе занапастив. І взагалі – нам ніколи з тобою говорити. Але ж смішно, їй-богу. І бридко. Фе!
Кулька розбилася. По підлозі тріпала шикарним хвостом золота рибка. Дві скляні кульки потьмяніли. Рибка завмерла. Нічого не сталося.
З узлісся дивився вовк. Дивувався. Ех! Повернувся й пішов собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836999
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2019
автор: BABA