Вишитий рушник,що мама вишивала,
так кольорами грає в хаті- на стіні.
Руками і голкою у нього душу вклала,
і майорять нитки піснями на душі.
Ось цей рушник,як безкрайнє поле,
тягне до себе і так манять кольори.
Тільки душа,шо діток родила таке зробити може,
так лагідно й життєво підібрати кольори.
І стеляться узори неповторні і квітучі,
як пісня,що лунає від жіночої душі.
Ти чуєш в пісні цій душі-моря,гори,і кручі,
та рушникові вишиті голкою вони.
І домоткане полотно,що пахне хатою й батьками,
думками повертає ,нас усіх у ті часи.
Коли батьків своїх,за руки ми тримали,
надіючись на них,за ними крокували хоч куди.
На рушнику чи на сорочці-вишиванці,
там вишита вся доля та життя.
Тут вишито усе-праця,горе і веселі танці.
і вишиті усе,це зможе тільки материнська душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836995
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2019
автор: Бабич