Озеро зацвіло! Цвіт молоком розлився.
Хвиля до берегів спрагу життя пряде.
Дивишся - глибина зануртувала виссю!
Дивишся - а межі наче нема ніде...
Тої межі, що світ ділить наполовину,
тої межі, що суть вічно на суті рве.
Молиться цвіт собі щиро і безневинно,
днесь прилетить бджола і молитви збере.
І понесе туди, де із молитви тої,
визріють на зорі білі густі меди
істини до життя тихої і простої,
щи проживаєш мить, решто усе - сліди...
27.05.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836968
Рубрика: Нарис
дата надходження 30.05.2019
автор: Леся Геник