УМИЛАСЯ ДОЩАМИ ПОЛОНИНА

Умилася  дощами  могуча  полонина,
позеленіли  трави  наче  рушники.
Як  хустку  пухову  з  плеч  скинула  дівчина,
так  полонина  оділа  кольори  весни.

Вітер  гуляє  полониною  завзято,
обвіюючи  квіти,полонинські  -всі  .
Гроза,що  як  музика  грає  завзято,
у  бубен  б*є  а  вітер,ще  підсвистує  пісні.

Ось  сокіл  в  небі,вище  хмар  літає,
щось  виглядає,там  в  низу  в  траві.
Він  полонину  краще  усіх  знає,
бо  кожен  день,обходить  володіння  він  свої.

Вівчар  там  в  далені  отару  випасає,
і  на  сопілці  грає,мелодії  свої.
Він  полонину,рідною  землею  називає,
і  грає  їй  мелодії,від  самої  душі.

Красою  оповита  могуча  полонина,
ще  горами  могучими  захищена  вона.
Вона  манить,буде  манити  і  завжди  манила,
бо  краю  Закарпатського  вона  душа.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836921
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2019
автор: Бабич