Любов з’являється нізвідки.
В нікуди раптом все зника.
А ми наївні Божі квітки
Не вимикаєм «дурaка».
Вона – плід нашого натхнення.
Вона – емоцій наших шквал.
Астральний сильний звір тотемний
Здійнявсь з душі кривих дзеркал.
Все наше в нас – любов абстрактна.
Який критичний парадокс.
А все тому, що нам прийнятно
В свої думки внести хаос.
В думки зеленського* нам вклали.
Йому й зродили почуття.
Інших не бачимо. Загалом
Закохані до безпуття.
До чого все це? У коханні
Одне із двох. Ні дать ні взять.
Як маю волю, то я пані,
Їм чужу думку, то я жіночка легкої поведінки.
*тут як явище на кшталт тітушки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836768
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.05.2019
автор: Пісаренчиха