Ми любимо тіла. Агов. Неправда.
Яке не бездоганне мертве тіло,
Закопуємо в землю його радо,-
Забальзамуй і користуйся вміло.
А ще бува живе, гарненьке тіло,
Як, невзначай, відкриє свого рота…
Робив Бог досліди над шумом білим,-
Наклав в таку красу таку гидоту.
Ми любимо щось більше, ніж одежі.
Ми любимо щось більше, ніж начиння.
Ми любимо політ душі в безмежжя.
Ми любимо початки й справ вінчання.
Ми любимо себе у стані руху.
Ми любимо життя у стані стресу.
Ми любимо ідей відразу й злуку.
Антагонізм й тотожність інтересів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836767
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.05.2019
автор: Пісаренчиха