НІЖНИЙ ДОЩИК

Так  ніжно  дощик  капельками  стукає  у  вікно,
не  наче  проситься-пустіть  мене  до  хати.
Мені  тут  сумно,мені  тут  так  мокро,
я  хочу  з  вами  у  теплі  поспати.

Сльозою  по  вікні  стікають  капельки  ,
і  дощ  посилює  свою  могучу  силу.
Він  вітра  попросив  допомогти,
щоб  наказати  цю  не  гостиннішу  людину.

На  дворі  сиро  і  мокро  повсюду,
а  в  темноті  вогонь  в  каміні  майорить.
Дощ  грозами  гримить    і  каже-я  не  забуду,
ви  будети  мене,ще  в  гості  всі  просить.

Ось  ніч  пройшла  за  нею  день  зайшов  у  силу,
а  вечером  дощик  у  гості  знову  завітав.
На  собі  він  приніс  могучу  зливу,
на  вірно  так  себе  в  красі  всім  показав.

Він  бачив  як  відкрили  люди  вікна,
як  щойно  сонечко  над  хатами  взійшло.
Хазяйка,що  у  відкритого  вікна  стояла,
запрошувала  в  гості  сонячне  тепло.

Я  зрозумів-  усе  це  не  від  злості,
 цей  дощик  поробляє  над  людьми.
Він  просто  хоче  завітати  в  гості,
та  з  ним  не  товаришуємо  всі  ми.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836712
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2019
автор: Бабич