ДУШЕ МОЯ

Душе  моя,душе  моя-тебе  так  називаю,
тебе  жоно  моя  мила  одну  я  кохаю.
І  бачу  ось  таким  наше  життя-
це  я,  це  ти  і  наша  дітлашня.

З  тобою  у  двох-дорога  не  страшна,
з  тобою  у  двох-життєва  ноша  не  важка.
Обнявшись  давай,но  мандрувати  по  житті,
а  ще  зустрінем  подоржніх-бо  ми  з  тобою  не  одні  такі.

Кохання  нам  з  тобою  ,дорогу  прокладає,
і  негаразди  і  сварки-все  обминає.
Взявшись  за  руки,закружимо  танок,
давай  покажем,що  таке  сімя-для  наших  діточок.

Нарву  на  полі,дикі  квіти  польові,
і  заплету  у  волоси  твої,пахучі  й  чарівні.
Тебе  кохаю  з  тобою  хочу  бути-до  кінця,
в  порозумінні  і  коханні,хочу  прожить  наше  життя.

Тебе  візьму  за  руку  а  ти  візьми  синів,
і  Богу  всі  подякуєм,що  він  нас  всіх  скріпив.
А  ще  я  вірю,що  кохання  з  неба  нам  дано,
і  прошу  Бога-щоб    у  синів  воно  таке  було.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836480
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2019
автор: Бабич