Не сотвори собі кумира.

   
             
                           Як  би  важко  не  було,
                           Та  коли  з  нами  Бог,
                             Він  силою  нас  наповняє
                             І  хрест  нести  помагає.
                             Сьогодні  хтось  тобі  друг,
                               А  завтра  вже  ворог.
                               З  часом  все  перетреться
                               На  порох.  Та  гірше
                               Коли  ти  сам  собі  ворог,
                               Коли  все  єство  твоє  морок.
                               Ото  морока  -  
                               Невпіймана  сорока,  
                               Що  поцупила  твою  ідею
                               І  понесла  у  світи.
                               Засвіти,  Ісусе  Христе,
                               У  душах  наших
                               Світло  твого  Богопізнання,
                               Щоб  прогнати  той  морок  душі.
                               І  хай  не  спокушають  нас  бариші.
                               Істинна  любов  
                               Так  потрібна  кожній  душі.

                               Смакую  твоє  вино  любові,
                               Настояне  на  слові  і
                               Розділяю  з  тобою  
                               Свій  корж  життя.
                               І  невідомі  ще  нам  почуття
                               Проникають  у  наші  серця.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836359
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2019
автор: яся