Люди як двері

"Все  частіше  порівнюю  людей  з  дверима.  Знайомишся  з  ким-не-будь  і  бачиш  симпатичні  дверцята  з  мідним  номерком  в  завитках.  Штовхнеш,  а  за  ними  крихітна  кімната  три  на  два.  Поговорив  з  людиною  п'ять  хвилин  і  відчуваєш,  як  тісно  в  його  суспільстві,  як  нудно  серед  поличок  з  квітковими  горщиками  і  плюшевих  ведмедів.  А  буває  навпаки  -  відкриєш  обшарпані  двері,  а  там  всесвіт:  комети,  планети,  чумацький  шлях  ...  Але  таких  мало.  Зазвичай  за  дверима  або  коридор  -  вузький  і  довгий,  або  стіна.  Скільки  в  неї  не  стукай  -  нічого  крім  глухої  цегляної  кладки  не  побачиш."  

©  Л.  Романова,  "Люди  дахів".

Перечитав,  подумав  годину  і  ось  що  вийшло:

Знайомлюся  з  людьми  як  відкриваю  двері.  
Всі  вони  різні.  Є  симпатичні  з  мідним  номерком,  
Є  металеві  і  подвійні,  а  є  броньовані  і  з  не  одним  замком,  
Рідше  –  обшарпані  й  старі,  чи  просто  –  на  папері.  
Одні  відкриєш,  а  там  вузькі  душі,  
Як  крихітна  кімната  в  два  на  три.  
Розмови  про  горшки  й  ведмедики  
Навіюють  сум  і  нудоту  в  уші.  
Інші  відкриєш  –  там  цегляна  стіна,  
А  за  якою  нічого  не  видно.  
І  так  чомусь  стає  огидно,  
Що  за  стіною  там  людина  геть  одна.  
Часто  відкриєш  -  двері  з  коридором,  
Яким  ще  дуже  довго  треба  йти,  
Аби  людину  в  нім  знайти,  
І  не  зустрітися  з  позором.  
Буває,  стукаєш  у  двері  як  в  броню,  
Яка  людину  відгороджує  від  світу,  
І  ні  отвіту  з-за  дверей,  а  ні  привіту,  
Всі  добрі  паростки  зов’яли  на  корню.  
А  інколи  відкриєш  якісь  двері  –  
Старі,  обшарпані  і  непримітні,  -  
А  там  живуть  такі  люди  привітні,  
І  вільно  з  ними,  як  у  атмосфері.  
Напевно,  люди  в  дверях  знають  толк  -  
Їх  вибирають  по  своїй  натурі  
Й  живуть  із  ними,  як  у  фурнітурі,  
Ховаючи  личину  свою  в  кокон-шовк.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836261
Рубрика: Іронічні вірші
дата надходження 21.05.2019
автор: Павло Коваленко