Коли у світі не знаходиш втіхи –
З нечистим щиро дружиш, ради сміху.
П’єш, колешся, стрибаєш із обриву.
Цей вибір – твоє право. Будь щасливий.
Питання тут значні до очевидця.
Живе типовий поряд самовбивця,
Боротись за ту душу, а чи ні,
Коли її заклали Сатані?
З своїм добром, куди не просять, лізти?
Чужу свободу попирати злісно?
І рятувати тих, хто не бажа -
Свідомо йти по лезу від ножа.
Ніхто не знає те категорично.
Це вибір кожного, всяк час, критичний.
Відсидіти життя у хаті скраю –
Можливо й добре. Однак, хто це знає?
Є досвід, пересвідчилась не раз,-
Кудись полізеш – плата в той же час.
Не відпускає Сатана безплатно
Ті душі, що йому стали підвладні.
То ж з рішенням спішити тим не варто.
Не лише грішми визначена плата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836212
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.05.2019
автор: Пісаренчиха