[i]Надихнувся чудовим віршем Ніколя Петровича
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835855
і захотів написати не менш мальовниче наслідування...
Але, як завжди, мій цинізм переважив поетичність, тому вийшло те, що вийшло...[/i]
[u]Березень[/u]
Я п'ю весну повільними ковтками...
Валюся у екстазі на газон,
Бо талий сніг, який тече струмками,
Мене п'янить, мов добрий самогон.
[u]Квітень[/u]
Я п'ю весну повільними ковтками...
Туман збиваю, мов густі вершки,
Ковтаю разом з теплими дощами
І знов п'янію. Ах, які зірки...
[u]Травень[/u]
Я п'ю весну повільними ковтками...
Уже упився, пузо підросло.
Тихенько стогну десь під лопухами:
"Води вже досить! Де ж ото тепло?"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836132
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 20.05.2019
автор: