Кожна душа – історія.
Не нам судити.
Ніхто нікому не винен,
усі ми квити.
Чиясь відлітає довго,
чиясь відразу,
Без лишнього слова,
натяку, фрази.
Усі люди різні.
Дехто не просить нічого,
терпить, не квилить.
Бо каламуть безодні
сльозами не розчинить.
Чекає любові в травні,
а може в грудні.
Мріє кохати,
думки ховає блудні.
Шукає губи,
пришерхлі віками спраги
І кожен дотик
кладе на аптечні ваги.
Інший не жде,
Бо усе не так,
як хоче.
Не летять комети,
дні закривають очі.
Кава холодна,
Літо надто гаряче.
Жабка в траві
і та не швидко скаче.
Люди сміються.
Чому радіють?
Не знає.
В довгому рукаві
дерево промінь ховає.
Іде світ за очі,
знаки дорожні читає.
Східці нагору…
Уже на нижню ступає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2019
автор: Олеся Лісова