Бартер... Купони...
Кравчучки...Зникли!..
А горе?.. Ні!.. Бо розум
лиш починає жевріти..
Розквiтнув буйно ранок пурпуровий -
Ще один день ввiйшов в моє життя.
Що принесе вiн, день прийдешнiй, новий,
Перш нiж погасне, щезне в небуття.
Нiчого - скаже хтось менi похмуро -
Окрiм крадіжок, глуму i тривог.
Ще - тявкання ТВ,- така натура,-
Про нас, мабуть, забув уже i Бог.''
Бог не забув - та заповiдi Божi
Нам всiм чомусь зовсiм не до душi -
Ми крадем, п'єм, сирiтськi долi множим,
Iз слiз i кровi чавим баришi.
Нас би спалить, як Вiн спалив Гоморру,
Потопом змить брехнi та кривди бруд -
Та Бог лиш розум людський у комору
Ховає, вершачі отой свій суд.
Без розуму ж - сюди! -туди! - нiкуди!
А час iде...А їсти хочуть всi...
Ми в гнiвi. Ми б'ємо себе у груди -
О, Боже! Чи ти є на небесi?
Ніхто не вкаже пальчиком на себе,-
Це й я злодюгу Дона взяв в вожді!..
Цей все розграбив,- працювати треба,
Спокутувать провину... Отже - "жді!..
Страшна покута!..Та, що кров*ю змили
Бруківку Києва, де гуми пах...
...Промиті ящиком, осліплені, зуміли
Людині гідній дати по руках...
Нас би спалить, як Бог спалив Гоморру,
Потопом змить брехнi та кривди бруд -
Та Бог лиш розум людський у комору
Сховав, на тому завершивши Суд...
I
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836124
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.05.2019
автор: Янош Бусел