Слова проб’ють невидиму броню,
Дістануться до зраненого серця,
Знекровлена в столітньому бою,
Вкраїнська мова переможно озоветься.
Поллється пісня понад небеса,
Впаде на нас живлющою водою,
Відкрию очі – звідки ця краса?
Як врятувалась під сусідською ордою?
І проросла... і з материнським молоком
По венах розлилася життєдайно,
По батьківській землі дзвінким струмком
Розбіглась, розлилася привітально.
А я ловлю краплини, спрагло п’ю
Святу поживу, чи Святе Причастя,
І кожне слово, кожен звук ловлю
Свого вкраїнського простого щастя.
І лине мова, стугонить Дніпро,
Трембітами виспівують Карпати.
Ми –УКРАЇНЦІ!!! Ти ж є хто?
Зажерливий немитий східний «брате»?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836084
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2019
автор: Волинянка