Колись у давнину у багатих людей існував звичай тримати для розваг при своєму дворі дураків і блазнів. Був такий і при дворі одного графа. Граф вручив йому шутовський жезл з написом: "Ходи з ним до того часу, доки зустріниш когось - дурість якого більша за твою, а коли знайдеш віддай йому цей жезл!"
Через деякий час граф захворів невиліковною хворобою. Коли його покірливий слуга дізнався про хворобу графа і що той незабаром має померти, він повернувся до графа і запитав:
-Куди тепер поведе тебе твоя дорога?
-Дуже далеко...
-І коли ти повернешся? Через місяць?
-Ні!
-Через рік?
-І через рік я не повернусь.
-Ти що взагалі ніколи не повернешся?- в занепокоївні запитав слуга.
- Так! - підтвердив граф.
-Ти відходиш назавжди, навіть не подбавши за таку довгу дорогу?-здивувався блазень.
- Тоді візьми цей жезл, ти вартий його. Більшого від тебе дурня я ще не знайшов.
Знамениті особистості про свій останній шлях
Карл ІХ,король Франції: "Я засуджений, і чітко це бачу!"
Уінстон Черчель,прем"єр- міністр Великобританії: "Яким же я був дурнем!"
Цезарь Баджіа,-імператор: " В житті я турбувався про все, і за всіх, крім смерті, і тепер вона застала мене зовсім не готовим!"
Зінов"єв, президент Комуністичного Інтернаціоналу, вбитий на вимогу Сталіна:
"Почуй, Ізраїль: наш Бог - єдиний Бог!"
Сер Томас Скотт,колишній лорд-канцлер Великобританії: "До цієї миті я думав, що не існує ні Бога, ні пекла. Тепер я знаю і відчуваю, що існує і перше, і друге, і праведний суд Всемогутнього засудив мене на смерть!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836042
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2019
автор: геометрія