З трепетом в душі чекаю свята
Дні летять, наближуючи мить
Якби знала, як розлук багато
І як мало зустрічей скупих
Чи то час, чи то якісь події,
Поміж нами, рокові, встають
Мов на лихо, моїй світлій мрії
Ще хоч раз здійснитись не дають
Мрію я в ці дні мізерно й скупо
Хоч би в очі любі зазирнуть
І сказати, що це серце любить
Та хоча б до ручки до торкнуть.
Я лиш друг… і радісно, і гірко
Це в свідомість зболену ввібрати
Зустрічати як яскраву зірку
Як останню із надій втрачати
Так щораз. Така вже наша доля.
Не навести поміж нас мости
Ти під вітром степова тополя
Я мов ясень шепочу: «прости».
І той шепіт чи й почуєш, мила
Вітри віють не завжди в наш бік
Ця весна вже майже відшуміла
Нам обом вже не цвісти повік
Та чомусь душа чекає свята
Сподіваюсь, світла мить прийде
І тебе, хай скупо, небагато,
Ненадовго доля приведе!
18.05.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835881
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2019
автор: dovgiy