Я п'ю весну

Я  п'ю  весну  повільними  ковтками
І  те́пло  розливаються  в  мені
П'янкі  суцвіття  лір  з  післясмаками,
Чуттєво  притаманними  весні.

Вдихаю  свіжий  запах  її  тіла
І  соловію  піснею-пісень,
А  купідони,  розім'явши  крила,
Розпочинають  свій  робочий  день.

Покірні  всі  віки  плодам  їх  праці,
—  Хто  вперше  скуштував,  а  хто  згадав
Асортимент  інтимних  інтонацій,
А  дехто  в  ньому  й  зовсім  заблукав...

Я  сольфеджую  нотність  атмосфери,
Імпровізую  з  рифами  бажань,
Несуть  мене  крилаті  волонтери
У  напрямках  нечуваних  пізнань...

Зірки  —  наш  безлімітний  навігатор,
В  нічному  небі  затишок  вогнів,
На  цілий  всесвіт  —  зе́ро  плагіату!
Тут  жодна  не  дублюється  —  о  ні.

І  поки  крізь  туман  повзе  похмілля
З  кайданами  гіркої  пелени,
Я  п'ю  весну  до  дна,  до  божевілля,
Я  захмелів  безмірно  від  весни!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835855
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2019
автор: Ніколя Петрович