БАБУНЯ Й ХАТИНА

Стара  хатина,  що  вросла  у  землю
Ще  пихкотить,  хоч  комина  нема.
Хатина  ця  зріднилася  до  болю
З  бабунею,  що  вік  тут  прожила.

Город  маленький  він  всьому  підмога,
Із  нього  ця  бабуня  і  живе.
Вода,  хлібина  і  молитва  Богу,
Час  невблаганний,  робить  все  своє.

Хоча  самотня,  проте  прагне  жити,
Здоров’ям  Бог  бабуню  здарував.
Життя  своє  навчилася  любити
І  молиться,  що  Бог  в  дарунок  дав.

Літа  вона  не  вміє  рахувати,
Без  роду  залишилась  на  землі.
Колись  засне  і    більш  не  зможе  встати,
То  й  похоронять  в  хаті  цій  її.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835825
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2019
автор: Віталій Назарук