Візьму голівку соняха до рук
І притисну до серденька самого
Насіннячка натикано навкруг-
І в кожному початок є живого
Візьму у руки сонечко згори
І прихилю, загляну йому в вічки
З таким гарячим, сонячно
живим
Вже не боюсь ні холоду, ні нічки
Насіннячка, мов дзьобики пташат,
Пушком сповиті, туляться в тарелі
І лиш до сонця! Ані крок назад -
До рідної і теплої оселі
Щоби тепло і золото промінь,
Що увібрали в себе оченята
Віддати сонях кожному зумів -
Налиті сонечком теплесенькі зернята.
Н.Карплюк- Залєсова.
17.05.19.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835820
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова