БІЛІ АКАЦІЇ

Акації  білі  неначе  хтось  вишив,
Край  битого  шляху  в  рядку.
І  диво  зелене  із  білим  залишив,
Неначе  сховав  в  холодку.  

Гудуть  рясно  бджоли  і  пахне  медами,
У  тінь  заховались  джмелі…
І  горнуться  квіти,  як  діти  до  мами,
А  в  небі  хмарки-кораблі…

Легесенький  вітер  колише  травицю,
Яка  закружляла  в  танку.
Акація    зранку  провівши  зірницю,
Пахнить  в  своїм  білім  вінку.

Край  битого  шляху,  немов  наречені,
Акації  рясно  цвітуть.
Біленькі-біленькі  і  трішки  зелені,
Неначе  лебідки  пливуть.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835806
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.05.2019
автор: Віталій Назарук