Тиша в селі та люди,ще не сплять,
тільки в саду хрущі гучно гудять.
І вітер тихо,тихо-над садом літає,
та кронами на вишнях колихає.
Навірно запросив він вишеньку свою,
та кружать вальс,під музику нічну.
І тільки птах,десь гучно прокричить-
можливо хоче він,кохання це розбить.
Весняна ніч хоч,ще холодновата,
але готовить все живе до свята.
Це свято називається-кохання,
і будуть в ньому сльози і зітхання.
Силу весна дає всьому живому,
а сила то така,що засяяли зірки в небі нічному.
З душі іде магічний душі- звук,
то буде сердець закоханих-легенький стук.
Така вона весна,таке воно кохання,
під впливом ночі і краси зробив признання.
Коли закоханий і душа рвется на волю,
не думай за земне-на краще змінюй свою долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835758
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2019
автор: Бабич