ХОЧ ВЕСНА ІДЕ УЖЕ ДО КРАЮ…

                 Хочу  я  сьогодні  написати,-
                 про  весну  й  її  зелені  шати,
                 про  вербу  чудову  і  калину,
                 про  людей  хороших  й  Україну...

                 І  про  річку,  і  про  верболози,
                 про  траву  і  про  ранкові  роси,
                 про  садки  і  квіти  пречудові,
                 й  переміни  світу  загадкові...

                 Хоч  весна  іде  уже  до  краю,
                 кожен  її  порух  споглядаю,
                 чую  солов"їні  трелі  з  гаю,
                 чари  весняні  усі  сприймаю...

                 Скоро  їй  на  зміну  прийде  літо,
                 і  дорослі  всі  зрадіють  й  діти,
                 засіяє    сонечко  ласкаве,
                 й  поле  заколоситься  житами...

                 Небо  синє  чисте  і  безкрає,
                 зашумлять  гаї  знову  піснями,
                 чутимуться  співи  солов"їні,
                 і  "Ку-ку!"  не  зникне  зозулине...

                 У  вірші  знайду  я  місце  пісні,
                 і  словам  моїм  не  буде  тісно...
                 Про  людей  також  буду  писати,
                 лиш  про  тих,  що  слів  хороших  варті...

                 Мої  українці  люди  мирні,
                 працьовиті,  люблячі  і  сильні,
                 майже  всі  мають  якісь  таланти,
                 і  до  всього  ж  ще  і  толерантні*...

                 Можна  було  б  більше  розповісти,
                 та  пора  вже  йти  варити  їсти...
                 Про  красу  весни  й  її  погоду,
                 і  про  болі,  і  плачі  народу...

                 Бо  ж  плачі,  на  жаль,  ще  у  нас  ллються,
                 ті  що  сильні,  звісно,  не  здаються...
                 А  старі  й  слабкі  вміють  терпіти,
                 сонечку  й  весні,  й  теплу  радіти...

                 А  про  олігархів  й  нашу  владу,
                 я  писати  зовсім  не  бажаю...
                 Слів  і  сліз  людських  не  дочувають,
                 і  лише  про  статки  свої  дбають...

                 Що  хотіла  все  я  написала,-
                 вже  старенька  й  тиха  баба  Валя...
                 Доки  ще  весна  ця  на  помості,-
                 приїжджайте  всі  до  мене  в  гості!..

                 Хоч  весна  іде  уже  до  краю,
                 я  її  люблю  і  поважаю...
                 Буду  її  знову  я  чекати,
                 і  вірші,й  пісні  буду  писати!..

                   *толерантні  від  слова  толерантність  (від  лат.tolerans  (tolerantis)-
                       терплячий)-  терпимість  до  чужих  думок  і  вірувань.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835753
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.05.2019
автор: геометрія