Суцвіття калини

В  саду  суцвіттям  зацвіла  калина,
Вдягнулася  в  яскраво-білий  цвіт.
Весна  зв’язала  сукню  з  павутини:
Мереживо  звисає  з  голих  віт.

Цвіркун.  Вистава.  Зоряні  сюїти…
Дерева  оживають  навкруги.
Виблискують,  мов  сяючі  софіти,
Зірки  на  небі  в  дзеркалі  ріки.

А  над  горою  лине  спів  зозулі.
Вона  уважно  слухає  з  вікна
Та  й  згадує  його  і  те  минуле…
Мелодія  проноситься  сумна.

І  оживають  спогади:  він  поряд,
Цілує  в  губи,  ніжно  обійняв…
Застиг  перед  очима  милий  погляд
І  вмить  згубився  в  шелестінні  трав…

«О  де  ж  ти,  милий?..»  —  покотились  сльози.
Не  покидають  думи.  Пишний  сад
Цвіте  самотньо,  поливають  грози.
Хоча  б  на  мить  вернули  небеса,

Та  не  вернуть.  Не  повернути  часу…
Співає  соловей  самотній  блюз.
Мелодія  являє  знову  ясно
Його  в  думках,  пришвидшуючи  пульс.

«Не  плач,  кохана,  відпусти,  благаю,
Мене  до  Раю.  Разом  там  удвох
Зустрінемося  ми,  я  обіцяю!
А  поки  ти  живи  за  нас  обох.

Я  знаю,  ти  сумуєш.  Та  не  варто!
Зітри  сльозинки  і  поглянь  до  зір.
Я  тут,  у  серці,  де  палає  ватра
Твоєї  віри  і  кохання.  Вір!

Мені  повір!  Але  живи  ти.  Смуток…
Забудь!  Не  варто!  Серце  хай  живе.
Звільни  печаль  —  вона  їдка  отрута.
Лише  вбиває!  Стукіт  оживе…

Прощай,  кохана!  Поцілунок-промінь
Від  мене  передасть  для  тебе  синь.
Залиш  про  нас  один-єдиний  спомин  —
Найкращий,  той,  щоб  пам’ять  не  згасив…

Я  буду  поряд!..  Янгол-охоронець
Тебе  оберігатиме  завжди…
Своє  життя  віддав  для  охорони
Твого  я  від  запеклої  орди.»

…Цвіте  калина  у  саду  самотньо,
На  небі  зорі  сяють  де-не-де.
Зозуля,  соловей  співають  ноти.
Життя  не  зупиняється,  а  йде!..
 
©  Володимир  Верста
Дата  написання:  06.05.19

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835604
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2019
автор: Володимир Верста