Моя ненаписана пісня

Ти  —  моя  ненаписана  пісня,
Я  —  творець  вічно  твій  невідомий,
Між  світами  у  маревах  виснем
Незбагненно  і  вщент  несвідомо...

Ми  —  розірвані  лінії  часу,
Навіки́  заблукалі  у  тайнах,
В  інших  альтернативах  Парнасів
Наші  музи  над  нами  літають.

Колись  може  чиєюсь  ти  станеш
—  Не  моєю  всеінфінітивно!
І  сніжком,  що  не  випав,  розтанеш
У  мені,
 —  Це,  на  диво,  не  дивно.

     Грою  слів  божевільною  хиблю
В  бік  примарно  можливого  чуда,
Дієслів  брудо-римами  сиплю,
Тішусь  вперто,  що  гірше  не  буде...

Тільки  спокій  не  хоче  коритись,
Я  не  знаю,  чого  іще  треба,
Крім  звичайного  —  "просто  змиритись",
Не  чекаючи  манни  із  неба...

Щось  шукати  там,  де  не  потрібно,
Коли  сенсу  у  цьому  не  мати
І  хіба  то  науці  подібно,
Слід  —  отак  собі  допомагати?..

       Не  важливо,  солоним,  чи  прісним
Словом  в  інших  піснях  моїх  блудиш...
Ти  —  моя  ненаписана  пісня,
І  моєю  ніколи  не  будеш.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835542
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2019
автор: Ніколя Петрович