І ЗНОВУ ДОЩ

І  знову  дощ  і  знову  сиро  і  мокро,
і  знову  у  капельках  усе  вікно.
І  смута  запанувала  на  душі,
коли  дивлюся  на  хмарки  дощові.

Так  хочется  щоб  сонечко  запанувало  на  дворі,
так  хочется  поніжитися,уже  в  теплі.
Тепло,щоб  тіло  зігрівало  -геть  усе,
а  поки,що  по  вулиці  потічок  з  дощу  тече.

Теплу  одежу  не  сприймає  вже  душа  
та  тіло  каже-одінся  бо,ще  холода!
І  очі  бачачи  красу  й  цвітіння  на  землі,
сльозами  обливаються  -самі.

Ще  чую  спів  птахів,що  жалобою  співають,
вони  тепла  теж  з  нетерпінням-так  чекають.
Як  з  полонини,хмари  вітер  підганяє,
усе  живе,від  холоду  й  дощу  наче  завмерає.

Дощик  минув  і  сонечко  промінчик  показало,
ожило  все,радіє  все-  тепло  вже  стало.
Радіють  очі,радіє  все  живе  на  цій  землі,
і  посмішкою  сіяють-геть  усі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835538
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2019
автор: Бабич