Вони прийшли, та не для того, щоб піти, -
Вони прийшли усе собі забрати.
Вони вповзли у душі наші та уми
І там підступно стали панувати.
А ми - це більш, ніж три століття глухоти (глупоти),
Наївності, покори і терпіння.
В козацьку кров свою ввібрали блекоти -
Аж нині осіяло нас прозріння.
Вони в усі часи "плювали" на закон
І на людські права усіх народів:
Для вбивць і гицелів - немає заборон,
То покидьки, безбатченки- заброди.
І стогне час глухою тугою смертей,
І плине кров з осколкової рани...
То Янгол смерті чорні крила розпростер
Над нашими кривавими степами.
Ми їх здолаєм, як "умре останній раб", -
Не забуваймо істини старої...
Вони підуть тоді, поганьблені, від нас,
Коли ми всі пожертвуєм собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835537
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)