Ненавидить людей, як ті щасливі.
Чекає смерті – забарилась та.
Примару спокою приносить злива –
Бо тужить небо і земля свята.
Війна забрала її сонце – сина.
Не слухав матері – пішов на схід.
Сьогодні знову хтось з синів загине.
А тут весна. Регоче пустоцвіт.
І розуміє, що права не має,
І розуміє – то її біда,
Та ненависть до кісточок проймає…
Моя ти грішна. Грішна і свята.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835495
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.05.2019
автор: Пісаренчиха