Затишний парк, тінисті липи,
Ті, що пізнали вже роки.
Поруч Стоходу тихі схлипи,
В кронах заплутались хмарки.
Дорога вниз до абрикосів,
Котрі в ліловому цвіту.
Скільки ж життя ставило кросів
До мене тут, де нині йду?
Кого стрічав на перехресті
Вмитий дощем у часі хрест?
Думки, думки...Ви повні жесті,
Чи віднайшли свій Еверест?
Здобуток, що дає прозріння
І душу сповнює теплом.
Сліпець не кидає каміння,
Що тисне в плечі лантухом.
Вогонь спокійний в очах краще
Поту соленого край вій.
Прекрасне, цінне і насущне -
Все в палітурці в нитці мрій.
13.05.19
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2019
автор: Валентина Ланевич