Не всі є справжні матері у світі…
Є ті, для кого діти – сенс життя,
Але не зможу тих я зрозуміти,
Дітей хто викидає у сміття,
Чи, як зозуля, щоб не знать мороки,
Вкидають їх до іншого гнізда,
І поки доля лічить їхні кроки,
Спішать красу коханцеві віддать.
Й так хочеться мені таких спинити:
Життя ж скороминуче, як гроза.
Не рви із дітками своїми ниті,
Щоб не пекла колись гірка сльоза.
Назватись матір’ю – не значить нею бути,
Навіть коли в їх венах кров твоя.
Життя промчить… Ти будеш теж забута,
І їх слова про тебе заболять.
18.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835462
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2019
автор: Ганна Верес