Життя мого ви два вітрила-
мої сини,моя ви сила.
На кораблі,що я пливу своє життя,
так і називається-"СІМЯ МОЯ"
Життя людське -море бурхливе,
і корабель бороздить моря,що сили.
Буває штиль,буває і штормить,
життя є море і нам по ньому плить.
І ці вітрила підганяють корабель,
вони є стимулом життя,для всіх сімей.
Хоч бурі і вітри,що сил дають вітрилам,
але корабель наш -це є могуча сила.
Команда злагоджена корабель доведе,
де у портові швартуватися буде.
І бороздить моря життєві і надалі будем,
та про вітрила і сам корабель не забудем.
Щасливо плавати і подолать девятий вал,
щоб брали всі з життя хто,що бажав.
А у вітрилах,вітер панував завжди,
тоді корабель буде легко,мій пливти.
І сміх на кораблі гучно лунає,
шторми й негоду,від корабля,хай відганяє.
Повний вперед-команда,щоб була,
піднять вітрила-пливем у щасливе ми життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835448
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2019
автор: Бабич