ДОЛЕ, ЗРОБИ МЕНІ ДОВШОЮ ОСІНЬ

Ти  листя  осіннє  не  падай  додолу  під  ноги,
Бо  люди  ще  прагнуть  напитися  в  волю  вина.
Лише  застели  позолотою  людські  дороги,
Бо  завжди  приходить  за  осінню  біла  зима.

Приспів:
Щоб  вітер  життєвий,  знаходився  в  нас  за  плечима,
Була  завжди  кладка,  щоб  ми  на  ній  стрітись  могли.
Щоб  очі  твої  зустрічались  з  моїми  очима,
А  небо  і  сонце  обох  від  біди  берегли.

Зігрій  бо  надалі    осіннім  теплом  мою  душу  
І  знай  що  не  час  ще  збиратись  у  вирій  мені…
Я  хочу  пожити,  писати  пісні  я  ще  мушу,
Що  Богом  даються  лише  на  цій  грішній  землі.

Приспів.

Я  долю  прошу:  попроси  в  мої  осені    літа,
А  можеш  хоча  б  один  день  поверни  у  весну.
Бо  осінь  хоч  тепла,  проте  в  ній  душа  не  зігріта,
Хоч  час    пробігає,  та  він  не  біжить  ще  до  сну.

Приспів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2019
автор: Віталій Назарук