Нехай не бачусь я з тобою,
Та долі дякую за те,
Що зачароване Любов’ю
У серці почуття цвіте.
Пройдуть мов хмари дні розлуки,
Настане зустрічі весна
І зможу взяти твої руки,
Забувши пережиті муки,
Сказати те, що ти одна.
І це не те, що ти самотня!
В оцьому серці ми удвох.
Нам зовсім розійтись не можна,
Тому що зустріч дав нам Бог.
Багато часу понад нами
В минуле вітри пронесли.
Щось обмивалося сльозами,
У чомусь винні ми були.
Та все минає. Тільки серце
Все пробачає без умов.
Ні! – не остання! Вічно Перша
Між нами сутнісна Любов.
Коли радіє, коли плаче,
Коли ревнує без причин…
Вона живе тому, що бачить
На кому світ зійшов мов клин.
Так, моя люба, в небі мрії
До тебе лебедем лечу,
Тому що ти любити вмієш
Багато краще ніж я чув
Про досвід інших у цих справах.
Тому то, певно, не дарма
Такі як ти завжди Кохані
Бо кращих між людей нема!
11.05.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835315
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2019
автор: dovgiy