Шепоче Муза, довго не була.
Мабуть мій настрій налякав її.
Здавалося б краса така, весна!
А у душі гірчить чомусь мені…
Як сироти розгублені слова,
Намацують загублену дорогу.
О моя, Музо, Мавко степова,
Чом спів твій знов навіює тривогу?!
Мигтять думок щасливих міражі,
У пошуках чудес блукають світом.
Згасає сонце в неба на межі,
А вечір п’є, бузку духмяні квіти.
Душі свіча у краплях воскових,
У протиріччях полум’ї згораю.
Черпаю силу в радощах земних,
Із попелища суму воскрешаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835271
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2019
автор: Наталка Долинська