Ось сонечко за хмарки виглядає,
і сад від вітру наче б то,ожив.
Зацвіла яблуня-вершками колихає,
не наче наспівуючи пісеньки мотив.
Бдожоли гудуть-вони то трудівниці,
дощі призупинили їхній труд.
А їм потрібно заповнити свої світлиці,
бо пасічник спитає-а де солодкий мед,де якісний продукт.
Пташки гніздечка звили у дуплі,
радіючи,що скоро буде вже малеча.
І своїм співом радіючи теплій весні,
співають-не дарма ми прилитіли так здалека.
Ожило все,ожила і людська душа,
що радістю розквітла наче квітка.
Вона радіє,вона тут не одна-
хоч дощ затьмарює,цю радість зрідка.
Весна красна,живого всього ти картина,
натхення для всього живого на землі.
Ти наче чародійка- собою всіх приворожила,
тому тебе шанують-тому закохуються по весні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835253
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2019
автор: Бабич