НІКОЛИ ЗНОВУ

Вже  замість  спогадів  лиш  маки,
Немов  від  кулі  рани  в  серці,
В  сумній  трагедії  століття,
Знов  чорт  дрімає  в  табакерці…

Святкують  радісно  і  досі,
Тиранів  двох  жертовний  задум,
Було  що  болем,  стало  святом
І  не  знайдеш  ніде  вже  правду.

Вже  не  скорбота  в  людських  душах,
Не  сльози  крапають  в  цей  траур,
Старих  світлин  обличчя  кружать
Під  марш  фальшивого  параду.

Пісні  Кобзона,  діти  в  формі,
Та  іграшкові  танки  всюди,
Хоч  ветерани  схожі  ззовні,
Герої  справжні  вже  забуті…

А  в  нас  війна…Щодень  загиблі,
Лежать  в  землі  знов  чиїсь  діти,
А  на  болотах  тупі  вівці
Бажають  пекло  повторити.

Ніколи  знов…Залиште  мертвих
Нарешті  в  спокою,  навічно!
Живіть  майбутнім,  досить  крові…
Живим  і  вбитим  разом  тісно!



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2019
автор: Ярослав Ланьо