ДОЩ

Дощ  без  перестанку  стукає  у  вікно,
на  дворі  досить  сиро  і  мокро.
А  капельки  танцюють  на  даху,
а,ще  наспівують  всі,пісеньку  свою.

Під  стріхою  притихли  мокрі  горобці-
засумували  щось,та  оглядаються  усі.
Навірно  кішка,в  теплій  хаті  у  вікні  сидить,
та  вправних  цих  бешкетників  дражнить.

Притихло  все,людей  не  чути  на  дворах,
і  тільки  де  неде  крикне  гучно  птах.
Сумом  як  павутиною  запутана  душа,
вона  як  все  живе,бажає  сонечка  й  тепла.

Але  весна-вона  завжди  така,
все  поливає,всьому  дає  життя.
А  ще  веселка,що  під  вечір  виграває,
кольорами  різними,як  на  картині  сяє.

Хоч  вийшовши  на  двір,настрій  губляєш,
але,що  дощ  цей  корисний-себе  ти  потішаєш.
А  дощик  знову  набирає  більшої  ще  сили-
навірно  показавши  силу,хоче  щоб  його  любили.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835041
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2019
автор: Бабич