Із чистої, здавалось, глибини
Слова-сузір’я виринали ваші.
Я вірила – із золота вони,
А проба показала, що – із фальші.
І ось цей блиск тьмяніє на очах.
Навіщо ви в таких красивих зернах
Захований, пекучий солончак
Отрутою розсипали для мене?
О! Як по крихті вирвати з душі
Оту криваву, ту страшну оману
І при найдальшій схоронить межі,
Щоб з легкістю зітхнути наостанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834980
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2019
автор: Ніна Багата