А за туманами в полях - червоні маки,
Там обелісками - тополі ув імлі,
Де захлиналися нечувані атаки
У тій безумній, спопеляючій війні.
Червоні маки - слід кривавий серед поля,
Червоні маки - душі згублених бійців...
Отут мій тато молодий - солдатська доля -
З осколком в скроні - в вісімнадцять посивів.
В диму і полум'ї здригалася планета,
Жах-апокаліпсис творила .ука смерть,
Сліпого зла розкинувши тенета,
Людської крові наточивши вщерть.
Громи-салюти в небі гуркотіли,
Той травень цвів: скінчилася війна!
І вірили народи, і раділи,
Що знову не повернеться вона.
Здавалося б, усі усе збагнули,
Здавалося б, покаялись усі...
Ті імена в граніті - не забули,
І Пам'ять вічна, й спогади живі.
Прокляття ж тому, хто посмів підняти
Із пекла знов отой кривавий меч,
Нову війну - із братом - розв'язати,
Смертей і горя закрутивши смерч...
Там за туманами в степах - червоні маки,
У тих донецьких зранених степах...
У серце гатять "градові" атаки,
Кров українська кропить волі стяг..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834964
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.05.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)