Прострілені простір, історія, серце та не душа,
та не пам"ять. Продаємо душу, втрачаємо пам"ять і забуває-
мо хто ми, нащадки якого роду і діти якого народу.
Та пам"ять нашу оживляють небеса. О! Скільки
їх там безвісти загиблих, закатованих, страчених. Вони є.
Їхні душі дивляться на нас із небес. А ти віриш, що Христос
Воскрес? І ми не маємо права схибити, відступити, зрадити.
Ми захищаємося, боремося, вчимося прощати,
а відтак стаємо сильнішими і завжди пам"ятаємо якою ціною
дається свобода. А той мир дається нам з небес. Воістину
Христос Воскрес!
А мак для нас як Божий знак - пам"ятай і нащад-
кам передай за що ми боремося. Честь і гідність не втрачай,
пам"ять роду бережи, бережи як цілющу воду, як землю
рідну, як тепло родини, як спокійний сон дитини і як оте
кохання, якого не бува без страждання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834955
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2019
автор: яся