Я ліг у траву-закривши сильно очі,
цей аромат мене пянить охоче.
Ще ніжний,пташок спів десь у далені-
ти тут, ти тут-у рідному селі.
Під голову підклавши тихо руки,
хилить на сон,під ці чарівні звуки.
Трава наче духмяне покривало,
поспи,поспи-мені ніжно шептало.
І тільки тут у моїм ріднім селі,
така енергія-б*є,що сили від землі.
Тут трави,тут буйні сади усі квітуть,
тут люди з сімями мирно живуть.
Угля моя,ти як верховинка-дівчина,
завжди привітна і завжди всім мила.
Ти чарівна була,є і будеш навіки,
тобою будуть зачаровані і ще мої внуки.
Поспавши на рідній,батьківській землі,
я відпочив,набрався сил- хоч спав і на траві.
Рідне село,річки,ліси і могучі гори-
жоден Углянин без вас прожить не зможе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834929
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2019
автор: Бабич