Моя любов тримає синій обрій,
В душі запалює сто тисяч свіч,
А ти на зріст увесь стоїш хоробрий,
Мене прощаєш в незабутню ніч.
Моя любов, вітрами оповита,
Окрилює і надає снаги.
Ріка життя біжить несамовито
І омиває спраглі береги.
Летить зоря, звільнилася з неволі —
Прозоро-кришталева, наче лід.
Назустріч наближаємо дві долі,
Ніч розриває пута нам услід.
Емоцій шал, бентежності — аж рота,
Схиливсь в поклоні тихий небокрай,
У Всесвіт відчиняються ворота —
Там диво-щастя — внутрішній наш рай!
29/04/19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2019
автор: Lana P.