Пам"ятаю: маленька, маленька,
Я збиралась іти на парад,
Ось яскрава сукенка новенька,
Білі бантики вплетені в лад.
Йшли усі: і малі і похилі,
Майоріли букети в руках,
А в солдат на життєвому схилі,
Знову згадки воскресли в думках.
Кожна зморшка - то втрата життєва,
А сльозинка – страшний, щемний біль,
Ностальгія зявилась миттєва:
Ой, літа,… ви з'явились відкіль?
Ще ж недавно здорові і сильні,
Молодими ішли на війну...
Височіють горбочки могильні,
Бо життями платили ціну.
Хто вцілів, той цінує медалі,
Мирне небо, і радісний сміх
Все минає, іде життя далі,
Й не один за це в бою поліг.
А для мене - малого дівчиська,
Це барвисті квітки і пісні,
Спогади ветеранів сльозливі,
Як жахіття в кошмарному сні…
І не думала я й не гадала,
Що колись у квітучі краї,
Як страшенна сумная хмара,
Прийде знову війна і бої…
Час іде та ніхто не цінує,
Коли мир у країні і лад,
Лиш амбіцій полон атакує,
І таврує життя цей тягар.
Чому знов гинуть в полум’ї діти?
Вибух чом зупиня кожен крок?
Як же мир в Україні зробити -
Історичний засвоїть урок?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч